|
Дорогие и уважаемые земляки! Калгынци или Дружбовци --- все жители нашей Малой Родины! Подравляю Вас с Новым 2011 годом и желаю крепкого здоровья, праздничного настроения и успехов в делах!!! Поздравляю всех нас с Рождением сайта нашего Родного села и призываю стать крёсными этого почина. Село переживает не лёгкий период в своей истории. Поддержать Честь и Славу нашего края , не дать исчезнуть в пыли веков --- это в наших силах и в наших интересах!!! Земляки --- размещайте свои единичные и коллективные фото. На фоне построек, памятников, улиц и красивых уголков... Старые фото и цыфровые, школьные и колхозные, свадебные и будничные и... не забудьте сделать подпись: кто? где? когда? Желаю успехов и благодарю заучастие!!! |
2 січня 2011
|
Отож спробуємо уявити тогочасну Гіпакіріс. Верхня її течія це і є сучасна Сірогозька балка, значно глибша, звичайно. На рівні сучасного Агайманського поду в неї впадають ще дві притоки. Це нинішні балки: Турбаї (протікає поблизу Братського) та Желяби (поблизу с. Дального). В місці впадіння утворюється свого роду озеро. Пам'ятаєте Геродотове «витікає з озера»? Справа в тому, що древні греки за образним висловом сучасника «сиділи навколо моря, як жаби навколо калюжі». Древні греки не заглиблювалися в степ. Вони навіть не знали про Дніпровські пороги. Отож Геродот, що, як вважає М.Оленковський, побував в Каркініті, навряд чи знав, що робиться вище озера (сучасних Агайманів). Річки східної частини нашого району Дурна балка та Калга впадали до Герри (Молочної) і разом з нею несли свої води по дну сучасного Сиваша до Гіпакіріса. Нагадаю, що в той час (V ст. до нашої ери) рівень Чорного моря був на 6-8 метрів нижчий, ніж зараз, отож частина сучасної Каркінітськоі затоки була руслом могутньої ріки Гіпакіріс. А залишки Каркініти можливо колись знайдуть на дні Чорного моря. Щоб зрозуміти, що було далі, треба згадати, що з кінця V століття до нашої ери почався підйом Чорного моря. Клімат теж змінювався. Він то ставав сухішим і холоднішим, то більш вологим і жарким. В той же час (знову цитати з «фізичної географії») «Причорноморська западина протягом всієї геологічної історії мала тенденцію до прогинання». Як результат усіх цих геологічних процесів відбувався розрив Гіпакіріса на дві річки - Великі Сірогози та Каланчак. На місці розриву - озера утворився безстічний Великий Агайманський під. Далі, вздовж колишнього русла, ще поди Великі та Малі Чаплі. Ріка Молочна проклала новий шлях в Азовське море, а її колишнє русло стало Сивашем. Дурна балка і Калга загубили дорогу до моря і стали впадати відповідно в Шотівський (Каялга) та Великий Домузлянський поди. Юрій Безух. |
1 січня 2011
Загадки ГеродотаЯк відомо, приблизно в 450 році до нашої ери в наших краях побував «батько історії» Геродот Галікарнаський. Він залишив докладний опис сучасної Херсонщини. Він описав вісім великих рік Причорномор'я, починаючи від Дунаю і закінчуючи Доном. Нас цікавлять лише ріки Північної Таврії. Отож слово батькові історії. «Четверта ріка - Борисфен». Тут усе зрозуміло. Борисфен - це Дніпро. Та ось ми і добрались до загадкової шостої ріки, яка знаходиться між ріками Конкою та Молочною і в яку впадає ріка Молочна. Не одне покоління археологів та географів ламали собі голови над цією загадковою мертвою рікою. Взагалі Геродот дуже детально описав цю річку: «шоста ріка, Гіпакіріс пливе через країну кочових скіфів і впадає до моря коло міста Каркінітіди, має з правого боку Гілею і місце зване «Ахілів біг». Гілея - країна лісів - це дніпровські плавні та знищені і знову відтворені ліси в районі Цюрупинська. Ахілів біг - Кінбурнська коса. Каркінітська затока існує і зараз. Здається, все зрозуміло. Єдина річка, яка впадає в Каркінітську затоку, це Каланчак. І всі херсонські краєзнавці: Авдальян, Ратнер, Оленковський ототожнюють Гіпакіріс з водною системою ріки Каланчак. Так то воно так, але існує одне маленьке але... Геродот пише лише про великі ріки Скіфії. Він не згадує, наприклад, Берду чи Кальміус, а тут така честь невеликій, зараз, практично пересохлій степовій річечці. До того ж древні автори, а, крім Геродота, про неї писав Птоломей та інші, описують цю ріку як повноводну і судноплавну. Цю річку називають в різний час Каркінітіс та Пасіріс. Крім міста Каркінітіди (Каркени) на його берегах знаходились грецькі колонії Таміракі, Пасіріс, Наубарум, Авдальян пояснює це тим, що Конка (Пантікап), як відомо, впадає в Дніпро недалеко від сучасного Запоріжжя і тече то єдиним руслом, то віддаляючись від Дніпра островами, різко повертала від сучасної Каховки і впадала в Каланчак. Але ж Геродот пише, що Пантікап «пливе через Плею, перепливає її і впадає до Борисфена». Я прошу вибачення у читачів за велику кількість цитат, але це питання для нас дуже важливе. Та ось, здається, розгадка знайдена. Знайшов її великий знавець скіфського степу, автор найвизначнішої знахідки українських археологів - золотої пекторалі Борис Михайлович Мозолевський. Зробивши додаткове дослідження великих скіфських курганів, проаналізувавши всі останні досягнення археології, він прийшов до висновку: «Наведені додаткові докази щодо ідентифікації лівобережних скіфських рік дозволили нам вслід за В.П.Яйленком з певністю ототожнити Пантікап з Конкою, Гіпакіріс - з водною системою Сірогозької Балки - Каланчак - Каркінітська затока, а Герр - з Молочною та Сивашем, котрий сполучався у давнину, згідно з писемними джерелами, з Каркінітською затокою - нижньою течією Гіпакіріса». |
1 січня 2011
|
| Закрити |
